Почалося все з помилки...

А. Белл

Винахідник телефону Александер Грейам Белл у юнацькі роки був студентом-філологом. Тоді він і гадки не мав, що стане відомим винахідником. Та ось до рук йому потрапила книга з акустики відомого німецького фізика Германа фон Гельмгольца. Майбутній філолог ще не досить вільно володів німецькою мовою і помилково зрозумів одне місце в тексті. Він вирішив, що автор знає якісь засоби передачі звуку на великі відстані. Відтоді ця проблема заволоділа усіма помислами юнака. І він кілька років напружено працював над її розв'язанням. І, врешті, 1876 року Александер Грейам Белл отримав патент на винайдений ним телефон. Щоправда, тут йому трохи пощастило: адже він прийшов до патентного бюро лише на дві години раніше від іншого винахідника, Е. Грея. останньому спала на думку така ж сама ідея - але він, на свою біду, трохи забарився...
У наступні роки Беллу довелося позиватися з Греєм та іншими претендентами на винахід - у майже 600 судових процесах. Та суд щоразу визнавав пріоритет Белла. Адже він не лише першим подав свою заявку, але й створив найпершу діючу модель телефону, тоді, як усі інші винахідники запропонували лише ідею винаходу. І з суто технічного боку модель Белла була найвдалішою. Цікаво, що після цього Белл недовго займався технічною творчістю. Висунувши ще кілька ідей, пов'язаних з телефонним зв'язком, він згодом охолов до винахідництва. Але й до філології не повернувся, а став... вівчарем! На кошти, отримані за свої патенти, Белл придбав велику отару і подальші роки життя присвятив виведенню нових порід овець. Та про нього не забули. Коли в 1922 році винахідника телефону не стало, у США на знак жалоби тимчасово замовкли 13 мільйонів телефонів!

Сльози дерева

В 1541 році загін іспанців, що прагнув завоювати Південну Америку, відкрив річку, названу ними Амазонкою. Тут європейці вперше побачили, як індіанці грають м'ячем, виготовленим із чорної липкої маси. Він підстрибував вище, ніж шкіряні м'ячі, якими грали тоді у Європі.
Індіанці показали їм, з чого виготовлений м'яч. Вони підвели їх до високого дерева з дивною плямистою корою. Це була гевея. Індіанець надрізав кору, і по стовбуру побігла біла густа рідина. На повітрі вона затверділа, як смола, і потемніла. "Кау-чу" - так називали індіанці сік гевеї. Потім дізналися, що "кау-чу" в перекладі з індіанської означає "сльози дерева". Так до наших днів майже на всіх мовах і залишилася індіанська назва цієї маси. Ми говоримо: каучук.
Здавна індіанці користувались каучуком. Вони виготовляли з нього пляшки, взуття, іграшки, промазували щілини між дошками в човнах.
А в Європі з каучуком нічого не могли вдіяти. Причина була в тому, що каучук можна обробляти, поки він свіжий. Затверділий каучук годився лише для стирання записів олівцем.
В 1823 році англійський хімік Макінтош винайшов розчин, що розм'якшував каучук. Таким каучуком стали просочувати тканину і виготовляти з неї непромокальні плащі. На честь цього хіміка плащі в Англії до цих пір називають макінтошами. Тоді ж появилися перші калоші.

Ч. Макінтош

Але недовго раділи новим речам. В жаркі сонячні дні пальто потекли, а калоші перетворювались в чорну липку масу. В холод було не краще: пальто і калоші ставали твердими і крихкими.

І лише в 1839 році американець Ч. Гудьїр винайшов засіб зберегти і в жару, і в холод властивості свіжого каучуку - його пружність і гнучкість. Виявилось, що треба нагрівати каучук із сіркою, сажею, крейдою та іншими речовинами. Цей спосіб тепер називають вулканізацією. Вулканізований каучук називають гумою. Гумі зразу ж знайшли широке застосування.
Однак гевея росла лише в одній країні - в Бразилії. Уряд Бразилії, бажаючи зберегти першість в торгівлі каучуком, заборонив вивіз насіння гевеї. Англійські купці відправили в Бразилію під виглядом ботаніка спритного ділка, який зумів дістати - а по суті вкрасти - 80 тис. зерен гевеї. З цих зерен виросло тільки 22 дерева на острові Цейлон (тепер Шрі-Ланка). Вони стали родоначальниками великих плантацій гевеї в тропічних країнах - в Індонезії, В'єтнамі та інших.

Цікаво знати

Чи знаєте ви, що ...

• Гранична висота дерев така: евкаліпт - 155 м, секвоя - 150 м, ялина - 75 м, модрина, кипарис, дуб - 50 м, сосна - 48 м, кедр, бук, осика -40 м, платан, кокосова пальма, липа, ясен, береза -30 м?
• Одна рослина соняшника за літо "випиває" 200 - 250 л води?
• Метал літій легший багатьох сортів деревини? Його густина - 530 кг/куб. м. Найважчий метал - осмій. Густина осмію - 2248 кг/куб. м.
• Крокодили ковтають каміння, маса якого складає 0,01 маси тварини? Каміння служить баластом, що дозволяє крокодилам ходити по дну водойм і швидко затягувати свою жертву під воду.
• Чемпіоном по пірнанню серед ссавців є кашалот - зубастий кит? Він може занурюватися на глибину понад 110 м.
• Зміну температури до 0,001 градуса вловлює "термометр" гримучої змії, що розміщений між її очима? Менш чутливі риби. Вони вловлюють зміну температури на 0,01 градуса.
• Кішки можуть переносити температуру до -110 градусів, білі ведмеді і тюлені витримують мороз тільки до -80 градусів, а більшість ссавців лише до -45 градусів.
  

ТЕСТУВАННЯ З АСТРОНОМІЇ

Завтра, 26 жовтня, буде проведена тематична атестація з астрономії.
Щоб взяти участь у тестуванні потрібно перейти за посиланням ПРОЙТИ ТЕСТУВАННЯ.
Бажаю всім успіхів!

Тематична атестація з астрономії

До уваги учнів 11 класу!

 Незабаром буде проведено тематичну атестацію з астрономії, яка буде відбуватися у вигляді тестування.

Вашій увазі пропонуються орієнтовні питання, які будуть винесені на атестацію.

Запитання на тематичну атестацію №1

1.       Пряму лінію, що з'єднує точки півдня і півночі, називають ...

2.       Вчений, який відкрив закони руху планет навколо Сонця

3.       На якій географічній широті Сонце в день літнього сонцестояння кульмінує в зеніті?

4.       Сонце й усі тіла, що обертаються навколо нього, утворюють ...

5.       Найближчою до Сонця планетою є ...

6.       Велике коло, що проходить через полюси світу і зеніт, називають ...

7.       Тропіки це така географічна широта, де:

Готуємося до спостереження нічного зоряного неба

ЯК КОРИСТУВАТИСЯ РУХОМОЮ КАРТОЮ ЗОРЯНОГО НЕБА

Положення зір відносно горизонту безперервно змінюється внаслідок добового обертання Землі навколо осі й річного навколо Сонця. Воно неоднакове протягом доби та в одні й ті самі вечірні години в різні місяці року. Рухома карта зоряного неба дає змогу швидко й просто встановлювати положення мір відносно горизонту для будь-якого моменту часу.

Щоб працювати з картою, її треба відповідно змонтувати і навчитись нею користуватися.

Карту й накладний круг насамперед слід наклеїти на цупкий картон, потім аркуші акуратно обрізати по лініях кругів, на накладному крузі зробити внутрішній виріз по одній із замкнених ліній з певною широтою місця, в якому користувати­муться картою: для Люблинця, наприклад (широта 51°), лінія з позначками 50° і т. д. Круг кладуть на карту так, щоб по­трібна година (години позначені по краю накладного круга) була напроти відповідної дати (місяці й числа позначено по краю зоряної карти). Тоді у вирізі накладного круга будуть ті сузір'я і зорі, які в даний момент перебувають над горизонтом і до того ж саме у вказаних картою напрямах і положеннях відносно горизонту.

Край вирізу в накладному крузі позначає горизонт, а поблизу центра вирізу знаходиться зеніт. Точки горизонту позначені на накладному крузі.

Відповідність показів карти спостережуваній картині зоряного неба буде повною,  якщо карту розмістити над собою горизонтально, повернувши її край з написом «Північ» до північної точки горизонту. Якщо ж карта лежить на столі, треба па­м'ятати, що вона відображає розміщення зір, які знаходяться вгорі, і в уяві переносити їх зображення на небо відповідно до напрямів на сторони горизонту.

Працюючи з картою, слід пам'ятати, що сузір'я на ній зобра­жені в дещо спотвореному, розтягнутому вигляді, бо небесну сферу, як і земну кулю, не можна зобразити на площині без викривлень.

Радіальні лінії на карті — круги схилень. Відповідні їм го­дини прямого сходження вказано біля краю карти. Схилення світил відлічують за концентричними колами, накресленими че­рез кожних 30° (третє від центра коло — небесний екватор — схилення 0°). Легко бачити, що карта показує зорі із схилен­ням до 45°  (зображено зорі до 4-ї величини включно).

Ексцентричний круг на карті — екліптика, точки перетину якої з небесним екватором мають пряме сходження: 0 годин (точка весняного рівнодення) і 12 годин (точка осіннього рівно­дення).

Доцільно позначити на екліптиці положення Сонця, напри­клад для двадцятих чисел місяців року. Тоді зоряна карта стане ще наочнішою і зручнішою для спостережень.

Завантажити накладний круг 

Завантажити карту