Сльози дерева

В 1541 році загін іспанців, що прагнув завоювати Південну Америку, відкрив річку, названу ними Амазонкою. Тут європейці вперше побачили, як індіанці грають м'ячем, виготовленим із чорної липкої маси. Він підстрибував вище, ніж шкіряні м'ячі, якими грали тоді у Європі.
Індіанці показали їм, з чого виготовлений м'яч. Вони підвели їх до високого дерева з дивною плямистою корою. Це була гевея. Індіанець надрізав кору, і по стовбуру побігла біла густа рідина. На повітрі вона затверділа, як смола, і потемніла. "Кау-чу" - так називали індіанці сік гевеї. Потім дізналися, що "кау-чу" в перекладі з індіанської означає "сльози дерева". Так до наших днів майже на всіх мовах і залишилася індіанська назва цієї маси. Ми говоримо: каучук.
Здавна індіанці користувались каучуком. Вони виготовляли з нього пляшки, взуття, іграшки, промазували щілини між дошками в човнах.
А в Європі з каучуком нічого не могли вдіяти. Причина була в тому, що каучук можна обробляти, поки він свіжий. Затверділий каучук годився лише для стирання записів олівцем.
В 1823 році англійський хімік Макінтош винайшов розчин, що розм'якшував каучук. Таким каучуком стали просочувати тканину і виготовляти з неї непромокальні плащі. На честь цього хіміка плащі в Англії до цих пір називають макінтошами. Тоді ж появилися перші калоші.

Ч. Макінтош

Але недовго раділи новим речам. В жаркі сонячні дні пальто потекли, а калоші перетворювались в чорну липку масу. В холод було не краще: пальто і калоші ставали твердими і крихкими.

І лише в 1839 році американець Ч. Гудьїр винайшов засіб зберегти і в жару, і в холод властивості свіжого каучуку - його пружність і гнучкість. Виявилось, що треба нагрівати каучук із сіркою, сажею, крейдою та іншими речовинами. Цей спосіб тепер називають вулканізацією. Вулканізований каучук називають гумою. Гумі зразу ж знайшли широке застосування.
Однак гевея росла лише в одній країні - в Бразилії. Уряд Бразилії, бажаючи зберегти першість в торгівлі каучуком, заборонив вивіз насіння гевеї. Англійські купці відправили в Бразилію під виглядом ботаніка спритного ділка, який зумів дістати - а по суті вкрасти - 80 тис. зерен гевеї. З цих зерен виросло тільки 22 дерева на острові Цейлон (тепер Шрі-Ланка). Вони стали родоначальниками великих плантацій гевеї в тропічних країнах - в Індонезії, В'єтнамі та інших.